Як розрахувати собівартість готової продукції?
У даній статті коротко розглядаються питання, як розрахувати собівартість готової продукції, порівнюються основні методи і принципи розрахунку собівартості, а також висока актуальність точності даного процесу. Також розглядаються основні питання можливості застосування аналізу статей витрат
- Продукція розрахунок собівартості якої буде проводиться
- Знання основ мікроекономіки
- Знання основ економіки підприємства
- Знання основ бухгалтерського обліку або аудиту
Розрахунок собівартості продукції, є одним з найважливіших процесів бухгалтерського та управлінського обліку на підприємстві його грамотне застосування нагоді не тільки для здачі вірною податкової отчётості (що є необхідним і чого вимагає чинне законодавство) і уникнути сплати зайвих податків і штрафів, а й для формування адекватної вартості реалізації товару, аналізу статей складають собівартість продукції - кости (cost, c англ. - витрати) як в їх грошовому виразі так і у відносному розрахунку у витратах: наприклад вартість витрат на енергоносії та їх частка в загальному бюджеті витрат підприємства. Також використовуючи методи розрахунку собівартості товару і послуг дозволяє побачити і проаналізувати непрямі витрати компанії, які не входять в собівартість виготовленої продукції - т. Е. Не є витратами впливають на обсяг і якість проіводімих товарів, а отже слід розглянути можливість їх оптимізації або повного скорочення.
При розгляді питання, як розрахувати собівартість готової продукції слід вибрати метод розрахунку собівартості товару. Найбільш уживаним є класичний метод розрахунку собівартості товару в основі якого лежить поділ всіх костів (витрат) на постійні - FC (fixed costs) і змінні - VC (variable costs).
FX - це сума всіх витрат, сума яких не залежить від зміни обсягу виробництва продукції до певної межі, до цих Коста відносяться такі, як адміністративні витрати (комунальні платежі за офіс і виробничі приміщення, зарплати управлінського персоналу, витрати на рекламу і т. Д. ). VC відповідно це кости, які безпосередньо залежать від обсягу виробленої продукції і дозволяють чітко визначити суму витрат на одиницю товару, до даних витрат відносяться вартість сировини і комплектуючих для виготовлення продукції, витрати на ФОП (фонд оплати праці) з облік нарахувань податків і зборів на зарплату робочих з певною продуктивністю праці і число яких і зарплати залежить від обсягу продукції, що випускається, транспортні витрати, податки та інші витрати які залежать від обсягу реалізації товару, т. е. для того, щоб провести розрахунок собівартості продукції за класичної теорії показник постійних витрат на одиницю товарів, який визначається, як сума всіх FC поділена на V (об'єм виробленої продукції, складається з показником VС.
У підсумку виходить значення собівартості одиниці продукції, знаючи яке можна встановлювати відпускну ціну товару. Однак, при використанні класичного методу розрахунку собівартості товару при веденні податкового обліку та формування звітності, слід враховувати особливості встановлені податковим кодексом, стандартами бухгалтерського обліку та іншими нормативними документами, які можуть додатково регламентувати можливість віднесення певних витрат або обмежувати їх показники (наприклад при застосуванні звичайних цін небудь обмеження роботи з деякими контрагентами), про що повинен знати кваліфікований бухгалтер, який завжди зможе іспользоватьметоди розрахунку собівартості товараво благо ефективному розвитку підприємства
